Без їжі, ліків і документів. Понад пів сотні українців застрягли на кордоні між Росією та Грузією

Хатіа Хасаіа

Люди, викрадені Росією під час деокупації українських територій, а також ті, хто відмовився отримувати російські паспорти, і колишні в’язні – усього понад пів сотні українців уже кілька тижнів живуть на КПП «Верхній Ларс» між Росією та Грузією у підвалі недобудованого грузинського терміналу. Сплять позмінно через брак ліжок, їдять те, що привезуть волонтери.

«Ехо Кавказу», російськомовний проєкт Грузинської служби Радіо Свобода, поговорило з волонтерами, які опікуються цими людьми, а також звернулося до відповідних видомств з інформаційними запитами.

Сирий бетон, важке повітря і жодного вікна. Лише кілька двоповерхових ліжок і десятки матраців, розкиданих на голій підлозі. Простір розділений ганчірками на три умовні «кімнати». У цьому підвальному приміщенні зараз живуть 56 осіб. На всіх – 16 спальних місць.

Це не табір для тимчасового перебування, це місце без назви, де громадяни України очікують, що з ними буде далі і чи пропустять їх до Грузії. Їм не дозволені прогулянки, немає нормальних санітарних умов. Люди сплять у дві зміни, в туалет ходять строго по черзі. Харчуються тим, що привозять їм волонтери.

«Без їжі, без води, у х***вих умовах. Коротше, ситуація просто жалюгідна, просто жахлива», – каже один із чоловіків, які надіслали відео волонтерській групі Volunteers Tbilisi.

Ця група займається проблемами депортованих українців майже від самого початку повномасштабної війни. За їхньою інформацією, раніше в буферній зоні збиралося не більш як 10-12 осіб. Однак на початку червня ситуація змінилася.

Росія продовжує видворяти українців, які не мають російського паспорта, а грузинські прикордонники почали зволікати з дозволом на їхній в’їзд.

У результаті понад 50 людей одночасно опинилися в одному приміщенні без можливості продовжити свій шлях.

Місце, в якому вони зараз перебувають, формально не є територією Грузії. Це підвал додаткового терміналу «Дарьяли», що будується, пояснюють волонтери. Юридично – це буферна зона.

«Вони перебувають у терміналі Грузії, але немає факту перетину кордону країни. Тобто це буферна зона. Є російський кордон, а є грузинський кордон, але для того, щоб перейти кордон, треба мати відповідні документи», – пояснює юристка, представниця організації «Захист в’язнів України» Ганна Скрипка. Від початку війни їй та її колегам вдалося повернути в Україну близько 500 депортованих українців.

Уперше інформація про те, що громадяни України «застрягають» у буферній зоні, з’явилася в серпні 2023 року. Тоді група колишніх ув’язнених із Херсону провела кілька днів у терміналі між російським КПП «Верхній Ларс» і грузинським «Дарьяли», на матрацах, наданих волонтерами.

Потрібні ліки

Нині в підвальному приміщенні опинилися люди не лише різних доль, різних історій, а й різних діагнозів. Є хворі на туберкульоз, ВІЛ-інфіковані та люди на милицях. Декому потрібна постійна терапія, яку тут отримати неможливо.

«Усі базові проблеми зі здоров’ям зараз лікуються певними препаратами: знеболювальними, протизастудними тощо – усе це в них є. Однак ВІЛ-терапію більшість пацієнтів зараз не отримує або користується запасами з Росії, які вони привезли із собою. Туберкульоз зараз не поширюється, він у людини в закритій формі. Є людина на милицях, якій дуже важко пересуватися. Два дні тому вночі викликали швидку допомогу, тому що в людини піднявся тиск», – говорить директорка організації «Volunteers Tbilisi» Марія Бєлкіна.

Поки що, зазначає вона, критичних випадків немає. Але це, кажуть волонтери, питання часу, оскільки умови, в яких люди живуть, далекі від базових уявлень про гуманність.

Марія також каже, що єдина жінка, за її інформацією, ізольована від інших, але волонтери не знають, в яких умовах вона перебуває.

Три групи. Одна проблема

На кордоні з Грузією зараз перебувають три групи українців. Керівниця волонтерської організації пояснює, хто ці люди:

• «Колишні ув’язнені, які відбували термін на територіях України, окупованих Росією.

«Це люди, які на момент початку повномасштабної війни перебували у в’язницях – здебільшого на території Херсонської області. Під час деокупації Херсона їх насильно вивезли до Росії. Там після перегляду вироків за російським законом їх просто «звільнили» і видворили з Росії».

• «Громадяни України, засуджені в Росії до війни.

«Це громадяни, які виїхали до Росії задовго до 2022 року. Хтось потрапив під кримінальне переслідування – за різні злочини: від дрібних до тяжких. Вони відсиділи і ось опинилися в центрі тимчасового тримання іноземних громадян (ЦТТІГ) на території Росії. Це місце, що передує видворенню. І зараз, маючи папір про видворення, їх вивезли на кордон із Грузією».

• «Цивільні з окупованих територій, які відмовилися від отримання російських паспортів

«Якщо людина якимось чином перешкоджає роботі окупаційної влади або не хоче приймати російські документи, то в цьому випадку відбувається екстрена депортація за кілька годин. Людині кажуть, мовляв, збирай речі, ти депортований із Росії. Видають заборону на в’їзд на термін від п’яти років і до назавжди».

Марія Бєлкина

За інформацією українських партнерів групи «Volunteers Tbilisi», найближчими днями на кордон прибудуть ще приблизно 100 осіб. Їх привозять з Орла, Тамбова і Тули – з російських в’язниць та спеццентрів для іноземців.

«Ехо Кавказу» не вдалося встановити зв’язок з українцями, що зараз перебувають у підвалі буферної зони, через те, що, за словами волонтерів, прикордонники перешкоджають передачі їм сім-карт із доступом до інтернету.

Колись це був найпростіший шлях

Від початку повномасштабної війни Росії проти України, шлях через Грузію став чи не останнім коридором порятунку для таких людей.

Часто прикордонники закривали очі на відсутність закордонних паспортів, людей пропускали за внутрішніми українськими документами. Це була негласна гуманітарна політика країни.

«Це був найпростіший шлях – пропускали за будь-якими документами. Такого більше ніде немає. До Білорусі потрібні документи, до Казахстану – теж. А до Європи, зрозуміло, потрапити ще складніше», – каже директорка волонтерської організації.

Марія Бєлкіна розповідає, що до серпня 2024 року людей ще можна було повернути на підконтрольну Україні територію через гуманітарний коридор – КПП «Колотилівка», що веде до Сумської області. Більшість депортованих виїжджали саме туди. У той час до Грузії направляли невелику кількість людей, основна частина їхала через Колотилівку.

«У якийсь момент Колотилівку почали обстрілювати, коридор закрили. Пообіцяли відкрити новий, але цього так і не сталося. І з того часу всі, хто мав їхати через гуманітарний коридор, стали діставатися вже через Грузію», – говорить вона.

Юристка Анна Скрипка зазначає, що ситуація з дозволом на в’їзд змінилася на початку червня 2025 року, коли в Грузії змінилося керівництво МВС. Нагадаємо, 28 травня Вахтанг Гомелаурі, який обіймав посаду голови МВС з 2019 року, подав у відставку. Його наступником став Гела Геладзе.

Новий міністр внутрішніх справ Грузії Гела Геладзе

«Він, мабуть, віддав наказ нікого не пропускати. Зараз Грузія вирішила посилити правила. Судячи з повідомлень у ЗМІ та дій грузинської влади, стає зрозуміло, що вони більше не хочуть впускати колишніх засуджених. Хоча серед цих людей є й звичайні цивільні. Але влада, наскільки можна судити, вважає їх усіх небажаними. За їхніми словами, колишні засуджені нібито підвищують рівень злочинності», – припускає юристка з України.

Анна Скрипка

Нагадаємо, у квітні цього року правляча партія «Грузинська мрія» ініціювала пакет законопроєктів, спрямованих на посилення контролю над імміграцією та запровадження додаткових заходів щодо іноземців. В обґрунтуванні запропонованих змін вказується зростання кількості випадків нелегальної міграції та пов’язаної з нею злочинної діяльності.

Але для більшості українців Грузія залишається транзитною країною, зазначає юристка.

Так, через кілька днів вдалося переконати грузинських прикордонників у тому, що щонайменше троє громадян України не мають наміру залишатися в країні.

Посольство України підтвердило їхні особи, видало їм «білі паспорти» і під конвоєм представники МВС супроводили їх до аеропорту.

«Білий паспорт» для українця – неофіційна назва проїзного документа для виїзду за кордон, який видається особам без громадянства або особам, які втратили українське громадянство, але яким потрібно виїхати за кордон або повернутися в Україну.

«Я купила їм квитки, показала їх посольству, а вони, своєю чергою, пред’явили квитки грузинській владі. Посольство видало їм паспорти, і їх одразу ж з Верхнього Ларса відвезли до аеропорту, де посадили на літак», – розповідає Анна Скрипка.

Деякі українці залишаються в Грузії і просять притулку, оскільки втратили свої домівки або вони опинилися на тимчасово окупованих територіях, і їм просто нікуди йти.

Біографія на папері

Депортовані українці приїжджають на грузинський кордон фактично ні з чим. Більшість – без документів: у когось довідка про звільнення, у когось прострочений паспорт, лише у декого все більш менш в порядку.

Усі без винятку проходять перевірку особи. Але, зазначає Анна Скрипка, якщо раніше це відбувалося за «короткою» схемою, то тепер усі проходять «довгий шлях».

На кордоні беруть згоду на обробку персональних даних і видають чистий аркуш паперу, на якому людина пише всю свою біографію, щоб хоч якось відновити документи та підтвердити громадянство України.

Усі зібрані дані передаються до посольства України в Грузії. Посольство відправляє запити до міграційної служби України та інших відомств, які проводять перевірку та підтверджують особу людини. Дані звіряють з українськими базами – реєстрами РАЦСів, шкіл та навчальних закладів, а також актами колоній та слідчих ізоляторів тощо.

За офіційними даними ініціативи «Викрадені мелітопольці», за 2024–2025 роки зафіксовано 17 випадків депортацій українців з окупованих територій до Грузії, повідомляє видання «Важные истории».

Однак реальна кількість, можливо, значно більша. Російська сторона не розкриває дані про кількість видворених українців з окупованих територій.

Указ очільника Росії Володимира Путіна, виданий у 2023 році, прирівнює жителів окупованих територій України, які не оформили російське громадянство, до іноземних громадян. Згідно з іншим указом, що набрав чинності в березні 2025 року, громадяни України, які перебувають на території Росії «без законних підстав», зобов’язані легалізувати своє перебування – наприклад, отримати паспорт або посвідку на проживання до 10 вересня. В іншому випадку вони повинні або покинути країну добровільно, або бути депортованими.

Депортація жителів окупованих територій порушує міжнародне законодавство. Українська сторона називає цих людей жертвами воєнних злочинів.

Редакція «Ехо Кавказу» направила запит до МВС Грузії з проханням надати статистику (якщо така є) про кількість депортованих жителів окупованих територій України, які перетнули грузинський кордон. Однак, на момент публікації відповідь не надійшла.

Автомобільний пункт пропуску «Верхній Ларс»

Про це знають

Волонтери намагаються стукати в усі двері – до посольства України, до міжнародних організацій, до народного захисника Грузії. Кажуть, що всі ці структури, нібито знають про цю проблему. Але реакції практично немає.

«Ехо Кавказу» направило запити до офісу омбудсмена України з проханням уточнити, чи відомо їм про ситуацію на російсько-грузинському кордоні та які заходи вживаються, однак на момент публікації відповіді не надійшло.

У грузинському офісі народного захисника сказали, що їм «невідомо» про цю ситуацію, і що офіційно до них ніхто не звертався.

У посольстві України в Грузії «Ехо Кавказу» підтвердили, що про справу знають і «над нею працюють».

«Один раз навіть принесли гуманітарну допомогу», – розповідає юристка про посольство України.

Одяг, їжу, засоби гігієни та медикаменти зараз доставляють винятково волонтери. Одного разу, коли запаси їжі не встигли поповнити вчасно, допомогу надали грузинські прикордонники.

Марія Бєлкіна розповідає, що в якийсь момент українці «сказилися» – їх стало значно більше, а їжу привезти вчасно не встигли, оскільки не очікували такого напливу людей:

«Вони підійшли до прикордонників і сказали: «Хлопці, нам нічого їсти, терміново потрібна їжа, дайте нам їжі». І ось грузинські прикордонники вперше за два роки принесли щось більше. Іноді вони купували кілька пачок хліба і привозили, коли в них, наприклад, хліб псувався, а ми ще не встигли привезти свіжий. Але це була особиста ініціатива співробітників, ніяк не планова діяльність. А тут вони несподівано принесли коробку тушонки та м’ясного паштету, а паралельно – хліб».

«Нам надала продукти харчування грузинська сторона. Паштет трохи прострочений, тушонка – майже на пів року. Консерви стали здуватися, тому доводиться їх термічно обробляти. Лаваші, які були, вже закінчилися, вони теж прострочені приблизно на пів року», – розповідає українець на відео, відправленому волонтерській групі.

Зараз волонтери раз на кілька днів доставляють їжу – поки вони залишаються єдиним робочим механізмом допомоги. Вони називають те, що відбувається, серйозною гуманітарною кризою.

«Ми, як волонтери, продовжуємо їх годувати і заспокоювати. Я з ними на зв’язку. Мені доводиться їх підтримувати, надаючи свого роду міні-психологічну допомогу, тому що вони розгублені та дезорієнтовані, не знають, що робити далі», – розповідає юристка Анна Скрипка.

Правозахисники та волонтери б’ють на сполох і попереджають, що якщо до кордону незабаром прибудуть сотні нових людей, гуманітарна криза на кордоні з Грузією стане неминучою.